понеділок, 5 жовтня 2015 р.

АЗИ ПРАВОСЛАВ’Я. Богослужбові кольори

Кожний, хто хоча б раз в житті був присутній на Православному богослужінні, безумовно, звертав увагу на красу та багатство церковного одягу (облачення). Звичайно, що це не просто так. Священик не може одягнути церковні ризи відповідно до своїх смаків, але лише ті, які є відповідними до даного дня календаря, пам’яті святого чи свята. Кольорове різноманіття облачень духовенства і оформлення храму є невід’ємною частиною літургійної символіки. І це різноманіття строго регламентується. Кожному кольору відповідає певна група свят чи постових днів.



Білий колір– об’єднує у собі всі кольори веселки – символ Божественного надприроднього світла. В білому облаченні служать на великі свята: Різдво Христове, Богоявлення, Вознесіння, Преображення. У ньому розпочинають Пасхальне богослужіння (заутреню), а також відправляють Таїнство Хрещення і обряд погребіння.

Червоний колір– разом з білим є кольором Пасхи і залишається незмінним на усіх богослужіннях від Пасхи і до свята Вознесіння. Це символ невимовної і полум’яної любові Божої до людського роду. Але це також і колір крові, тому в червоних ризах відправляються служби на честь мучеників, які пролили свою кров за Христа.

Жовтий (золотий, оран-жевий) колір– є кольорами слави, величі і царської гідності. Ці кольори притаманні службам усіх недільних днів, як дням, присвяченим Господу-Царю Слави. Окрім того, в золотистих облаченнях Церква відзначає дні пам’яті Божих помазаників (обранців) – пророків, апостолів і святителів, тобто тих людей, які своїм служінням нагадували Христа: просвіщали людей, закликали до покаяння.

Зелений колір – змішування жовтого і блакитного, колір життя. Він застосовується у дні пам’яті преподобних і свідчить про те, що їх чернечі подвиги оживотворяють людину тим, що з’єднують з Христом (жовтий колір) і возводять на небеса (голубий колір). Але чому духовний подвиг Церква співставляє з зеленим кольором облачень? Те подвижницьке життя, яке вели святі, докорінно змінило їх людську сутність – вона оновилась, стала іншою. На цих людей зійшла Божественна благодать і вони з’єднались з Христом і зі Святим Духом. В зелених кольорах усіх відтінків служать на великі свята: Тройцю (П’ятидесятницю), на день Святого Духа (бо Дух Святий – Податель життя) і на Вербну Неділю як пам’ять про зелені галузки, якими в цей день вітали Христа.

Блакитний або синій– колір Пресвятої Богородиці. Це колір неба і він найкраще відповідає вченню про Божу Матір, що вмістила Небожителя і Сама стала земним небом. Усі богослужіння пов’язані з прославленням Божої Матері або Її чудотворних ікон і супроводжуються синіми чи блакитними кольорами.


Фіолетовий– цей колір прийнятий у дні шанування Хреста Господнього. У ньому поєднується червоний (колір крові Христової, пролитої за нас на Хресті) і синій, який вказує на те, що Хрест відкрив нам дорогу на небо. Якщо подивитись на веселку, то в ній фіолетовий колір самий останній – сьомий. Він відповідає сьомому дню створення світу. Господь створював світ шість днів, сьомий став днем спокою.

Після хресних страждань закінчився земний шлях Спасителя, Христос переміг смерть, переміг сили пекла і упокоївся від земних справ.

Є ще одне значення фіолетового кольору, пов’язане з його особливою властивістю, – поєднувати початок і кінець веселки. Це відповідає словам Спасителя про Себе: «Я єсть Альфа і Омега, Початок і Кінець, Перший і Останній». Це слід розуміти так: кінець земного життя Спасителя став початком нового життя – в Царстві Небесному.

Чорний – колір, який по духу найбільш відповідає характеру Великого посту, в цей період він в основному і застосовується. Це символ зречення життєвої марноти, колір печалі за вчинені гріхи і покаяння.