Ні для кого не секрет, що дедалі більше молодих пар живуть спільно без державної реєстрації шлюбу та церковного благословення, інформуючи друзів та знайомих, що в них, мовляв, вільні стосунки в рамках «громадянського шлюбу». І розцінюють такий «шлюб», як підготовку до подальшого спільного життя, як прояв особистої свободи і засіб зберегти свіжість та романтичність стосунків. І в цьому їхня перша помилка. Насправді ж, поняття «громадянський шлюб» не має нічого спільного з тим, про що йдеться. Громадянський шлюб– це союз чоловіка і жінки, оформлений в органах громадянської влади, але без участі Церкви. Незареєстровані ж ані Церквою, ані державою стосунки між чоловіком та жінкою насправді означають просто співмешкання або, як кажуть у народі, «життя на віру». А Церква трактує такі стосунки однозначно як один з гріхів – гріх блуду. Відповідно і ті, що живуть у «вільному
шлюбі» перебувають у стані перманентного блуду. А блуд, або блудодіяння, є одним із смертних гріхів.
Люди, які живуть без укладання шлюбу, не тільки знаходяться поза сімейними законами, вони перебувають і поза Церквою. Вони самі позбавляють себе участі в Таїнствах. Якщо людина, що живе в блудному співжитті, захоче прийняти хрещення, вона повинна спочатку або укласти законний шлюб, або залишити всякі плотські стосунки зі своїм партнером, в іншому випадку до Таїнства її допускати не можна. Церковні канонічні правила для тих, хто впав у блуд також дуже суворі. Їм забороняється причащатися, поки вони не покаються і не понесуть епітимію (покуту).
Хтось може сказати, що він маловіруючий і його це не стосується. Але у будь-якому випадку «гріх – це беззаконня» (1Ін.3, 4). Тобто, порушення законів духовного життя. А порушення як фізичних, так і духовних законів веде до біди, до саморуйнування. На гріху, на помилці нічого хорошого побудувати не можна. Якщо під час закладення будинку буде допущений серйозний інженерний прорахунок, будинок довго не простоїть. Це ж стосується і сім’ї. Вона не може починатися з беззаконня.
Проте деяких людей усі ці застереження не зупиняють від спроби репетиції сімейного життя. Виправдовують вони себе здебільшого одним аргументом, мовляв, життя у парі будується не на папірці чи штампі в паспорті, а винятково на коханні та довірі. Але якраз довіри і любові у такому «шлюбі» немає. Що лежить в основі «громадянського шлюбу», «пробних стосунків»? Страх перед майбутнім, перед обставинами, собою! Небажання брати на себе відповідальність, приймати рішення за своє життя і за життя супутника характеризується незрілістю, духовною мізерністю. Але ось у чому парадокс: люди сходяться без зобов’язань, боячись відповідальності, і думають, що з часом вони краще розберуться в своїх стосунках, стануть ближчими, але насправді роки «псевдошлюбу» не додають їм ні відповідальності, ні зрілості, ні впевненості. Сучасний психолог Курпатов назвав «громадянський шлюб» квитком з відкритою датою. «Партнери завжди знають, що квиток у них є, тому, коли що не так, в
будь-який момент – махнув і будь здоров, щасливо залишатися. З таким підходом не має мотиву вкладатися у відносини по повній програмі – адже це все одно, що ремонтувати
квартиру, яку знімаєш».
Якщо спокійно подумати про мотиви, які спонукають людей до «пробних» стосунків, то подібні взаємини між людьми, крім дешевого «торгашества», ніяк по-іншому не назвеш. Це навіть не самообман, це реальний виклик таким святиням, як Бог, Церква, любов, людяність. Священне Писання говорить про святість шлюбу. У сімейних взаєминах між чоловіком і жінкою немає партнерів, немає таких звичних для слуху «половинок», а є одне ціле, котре об’єднав Бог. Тільки на фундаменті віри, відповідальності, любові і Божих заповідей можна побудувати шлюб не лише на все життя, але який буде звершений на небесах.
