Серед урядовців, які засідали у судилищі, головуючим був 28-річний чоловік на ім’я Адріан. Вражений мужністю християнських мучеників, які готові були віддати за віру власне життя, Адріан вирішує і сам стати християнином. Коли про це доповіли Максиміану, він зажадав у свого урядовця негайних пояснень. «Чи ти з’їхав з глузду і хочеш померти? – запитав імператор. – Зараз же принеси жертву богам і благай у них прощення». На це Адріан відповів: «Я не втратив розуму, а навпаки здобув його, бо пізнав істинного Бога». Тоді імператор наказав закувати його в кайдани і посадити в темницю разом з усіма.
Адріан мав молоду дружину Наталію. Коли вона дізналася, що чоловік став християнином, то дуже зраділа, бо і сама була прихильницею Христа. Вона поспішила до чоловіка і почала підбадьорювати його. Невдовзі Наталія побачила свого чоловіка на порозі дому і не хотіла впустити його, бо подумала, що він відрікся від Христа і його звільнили. Але Адріан сказав їй, що його відпустили лише на декілька годин, аби сповістити дружині дату своєї страти. Дізнавшись правду, Наталія зі сльозами духовної радості, зустріла чоловіка і, попрощавшись з ним, провела його аж до в’язниці. Вони не плакали, але дякували Богу і просили у Нього допомоги мужньо витерпіти усі випробування.
Через сім днів в’язнів повели на страту. Після страшних тортур Адріан чудом залишився живим. Його знову віднесли у в’язницю, а вірна Наталія йшла слідом за ним. За наказом імператора жінок було заборонено впускати до в’язниці, аби вони морально не підтримували своїх чоловіків. Тоді Наталія постригла волосся і перодягнувшись в чоловічий одяг прийшла до свого чоловіка. Насамкінець, з повеління Максиміана, решті мученикам важким молотом роздробили кістки, а тіла намагалися спалити. Наталія взяла собі руку свого чоловіка, а решту тіла християни таємно відвезли до Візантії і захоронили.
Невдовзі після цього, один багатий чоловік захотів одружитися з молодою вдовою Наталією, і вона, боячись, що імператор присилує її до цього шлюбу з язичником, виїхала до Візантії, де днями і ночами молилася на могилі свого чоловіка. Якось знесилена вона там заснула і побачила уві сні Адріана, котрий сказав їй, що незабаром скінчаться її душевні муки і Бог забере її у вічність, де вони будуть разом. Сон справдився. Через декілька днів Наталія тихо і спокійно відійшла до Господа. Церква шанує її як безкровну мученицю, яка разом зі своїм чоловіком, мучеником Адріаном, молиться за нас перед Небесним престолом Всевишнього.
Мученики Адріан та Наталія вшановуються як помічники в благочестивому шлюбі, молитвеники про вірність та згоду між чоловіком та дружиною.
