Урочистість самого Світлого свята починається опівночі у Храмі, однак не обмежується освяченням Пасок та дарів на світанку, як дехто вважає. Після урочистих богослужінь люди вітаються: «Христос Воскрес! – Воістину воскрес!», обнімаються, цілуються та обмінюються писанками. На згадку про померлих в давні часи кожна господиня залишала в церкві частинку «свячева» – освячену паску, декілька писанок або крашанок – яке священик роздавав бідним.
У великодній кошик не варто було класти алкоголь, ножі, гроші, бо це не приносило людям користі, натомість барвінок чи мирт (вічнозелена рослина), як символ вічного життя, свічка та вишивка (серветка чи рушнички) були у кожного.
Після відправи на світанку люди поверталися додому. Батько зі свяченим обходив все господарство, вітаючись: «Христос воскрес!». Потому заходив до хати, кадив свяченим ладаном, після чого родина з молитвами «Отче наш» та «Богородице Діво» сідала до столу. Трапеза в різних краях України починалася по-різному. На Слобожанщині, скажімо, починали з паски; на Галичині – батько підносив частинку одного поділеного на всіх свяченого яйця зі словами: «Христос Воскрес!», а йому відповідали: «Воістину воскрес!». Подекуди починали з свяченої просфори.
Пасхальна трапеза завжди мала символічне, а також і суто практичне значення. По-перше, свято Пасхи є синонімом Воскресіння, по-друге – люди довгий час утримувалися від «скоромного», тож після тривалої перерви мали їсти освячене.
Паска – найважливіша з усіх страв, тому що вона містить в собі пам’ять про Тайну вечерю, Страстну п’ятницю, Світле Воскресіння і нагадує євхаристійний хліб. На великодньому столі паска посідає центральне місце, її кладуть на невеличкий рушничок чи серветку, що символізують покривало вівтаря. До кінця тижня паска залишається духмяною та чудово смакує.
Масло та сир нагадують нам про благословення багатством, яким ми маємо ділитися з ближніми. Як мати годує свою дитину молоком, так сир і масло є символами жертовності та ніжності Бога.
Яйце – символ життя. На пасхальному столі їх має бути три види: одне почищене круто зварене, що ділиться поміж родиною з христосуванням. Потім – зварені крашанки, пофарбовані в усі кольори веселки та, насамкінець, писанки – це сирі, покриті орнаментом яйця, що означають добробут і до-статок. Писанка – найкращий, відомий ще з часів Київської Русі, подарунок друзям.
Шинка та ковбаса – символізують теля, що його зарізав батько на честь повернення блудного сина, неслухняної дитини, котра є в кожному з нас. Це – розкаяння та радість довгоочікуваної зустрічі.
Хрін – корінь нашої віри, символ здоров’я, зцілення, поваги до наших предків та традицій, а сіль – Христос закликає нас бути сіллю землі, тож й вона має бути на нашому столі.
Після обрядового сніданку та відпочинку йшли гуртом до дзвіниці, щоб хоча б раз вдарити в дзвони – запорука доброго врожаю. Біля храму відбувалися гуляння: обмін крашанками,гойдання на гойдалках, будування багатоярусних «веж» один одному на плечі, перескоки один через одного, хороводи, гаївки, тощо.
Розходилися по домівках вже пізно вночі, а зранку наступного дня, в Обливаний понеділок, хлопці чатували на дівчат, щоб облити їх, коли вони йшли з відрами по воду до криниць – так бажали людині очиститися та позбутися недуг. В цей же день починали ходити в гості, обдаровували свяченим, відвідували рідних, хресних батьків. Господиня вітала дітей та обдаровувала цукерками й бубликами.
Тож зберігаємо традиції, святкуємо правильно. Христос Воскрес! Воістину воскрес!
Матеріал підготував
Олександр Мартін
