Із Писання ми знаємо, що Дух Святий рівний з Богом Отцем і Богом Сином. Він рівний з Ними по природі, Він співпрестольний з Ними, Він – Вогонь, що сходить від Вогню, Він також Джерело добра. Дух споконвічно сходить від сутності Бога Отця і в цьому Його особистістна властивість, як Одного зі Святої Тройці. Що таке сходження Духа Святого від Отця ми не знаємо. Ця незбагненна істина немовби спопеляє наш розум, роблячи його нездатним торкнутися цієї споконвічної таємниці. Але, маючи своє існування від Єдиного джерела – Отця, Дух Святий не сторонній й для Сина. Адже Він називається в Писанні Духом Сина, Духом Істини, Духом всиновлення.
Дух Святий – це двигун Всесвіту. У Ньому знаходиться динаміка руху, що рухає творіння до мети Бога Творця. Саме завдяки Йому світ не зупинився в застиглій одноманітності, але зберігає свій рух – від руху атомів у матерії до руху небесних світил і живих істот. Святий Григорій Богослов називав Духа Святого душею світу. Дух – животворить. Звідусіль вливається Дух Святий в омертвілий і бездушний космос і оживляє його. Особливо Дух Святий проявив Себе у творінні і спасінні людини. Він став для нас духом премудрості і розуму, поради і міцності, пізнання і благочестя, Духом страху Божого. Ці сім дарів Святого Духа, пролитих на світ через Христа, бачили в небесах пророк Мойсей і апостол Іоан Богослов, як сім символічних світильників, що горіли перед Божим престолом. Життєствердний аромат Духа Святого кріпив Адама в Раю. А після гріхопадіння Дух Утішитель просвітлював душі перших людей, не даючи їм забути про благість Бога. Умиротворяючий Дух Божий готовий був зцілити покаянні серця наших прабатьків, осквернені непослухом. І лише їхня нерозкаяність призвела до того, що замість Утішителя вони знайшли суворого Воздаятеля. Але й після цього Дух не полишав людей, являючи Себе праведникам, суворо караючи грішників. Він явив милість Божу Ною і його дихання розбудило серце Авраама. Його священні очі зберігали Якова і зміцнювали у переконанні Мойсея. Духом Святим Мойсей на горі Синай пізнав Богооб’явленні тайни і отримав Закон Божий. Його силою Ісус Навин завоював Обіцяну Землю, а помазані Ним Судді та Царі скидали зарозумілих та могутніх владик і підкорювали царства. Він дав надлюдську силу Самсону і наповнив мужністю та мудрістю Девору. Дух Святий говорив устами пророків і вся Біблія написана Ним. Він очищував людські серця і розум, і на них, як на світлих дзеркалах, відображав Своє предвічне Слово.
А кульмінацією цього стало народження Пречистої Діви Марії. Сила Духа Святого очистила лоно Марії і в Дусі Син Божий став Людиною. У Своєму втіленні в людську природу Син Божий називається Христом і в Його людській природі живе уся повнота дарів Духа, аби через Нього проливатися на всіх, хто увірував в Христа. Під час хрещення у Йордані Дух Божий видимо, у вигляді голуба, зійшов на Сина Божого. З того часу голуб став символом Духа Святого, як образ лагідності і чистоти, як знак кінця потопу гріха. Подібно до того, як при закінченні всесвітнього потопу, що змив гріх з лиця землі, Ной отримав добру звістку у вигляді оливкової гілочки у дзьобі голуба, так і в кінці могутнього наводнення світу гріхом ми отримаємо добру вістку (Євангеліє), що через хрещення ми можемо врятуватися. Взагалі, усе служіння Христове супроводжується свідченням Духа Святого. Він допоміг Спасителю звершити справу нашого спасіння. У вічному Дусі Христос приніс свою плоть і душу в жертву Своєму Отцеві на хресті і Дух разом з Отцем і Сином прийняв це всеочищуюче жертвоприношення. У Дусі Животворчому Отець через Сина воскресив Тіло Христове і так розпочав процес вигнання смерті із Всесвіту.
У своїй прощальній розмові Христос обіцяв Своїм учням дарувати Святого Духа як іншого Утішителя, аби Він перебував з ними вічно і захищав їх. Дух Святий, як світлосяйна хмарина, підняв Христа на небо у час Його вознесіння, а на п’ятидесятий день після воскресіння з безпочаткових надр Бога Отця за проханням Христа і за власним бажанням Дух Святий зійшов на апостолів. Вогненні пломенці у шумі вітру наповнюють Сіонську світлицю і занурюють апостолів у глибини Божественного життя. Вогонь показує природу Духа, бо Бог наш є подібним до вогню, який знищує усяку нечистоту і дарує енергію тепла, без якої не можливе життя. Так Сіонська світлиця стала духовною купіллю, в котрій народилася Церква. Церква і є головним місцем дії Духа Святого, в якій Він живе видимим чином. Дух Святий звершує усі таїнства Церкви. Він відроджує людей у новому народженні через Хрещення і ставить свою незгладиму духовну печать та обдаровує своїми особистими дарами кожного з нас у Святому Миропомазанні. Дух перевтілює хліб і вино в Тіло і Кров Христові, творячи з них їжу безсмерття і запоруку воскресіння. Дух Святий прощає наші гріхи на сповіді і надає нам сили більше не повторювати їх. Він зцілює хворих у таїнстві Маслособорування і вінчає подружжя у нерозривному союзі любові та вірності у святому Шлюбі. Будучи Духом істини, Він вберігає Церкву від будь-якої помилки і зберігає непошкодженим Святе Писання, нагадуючи все, що сказав нам Господь. Голос Духа Святого чути у вченні Церкви, котра через це теж є стовпом і утвердженням Істини. Дух Святий будує Церкву, роздаючи благодатні дари згідно своєї волі. Він є джерелом усяких чудес, – великий архітектор наших сердець, що перетворює їх із занедбаних та брудних посудин, переповнених страстями та гріхами, у прекрасні храми. І коли з допомогою Святого духа цей наш храм чеснот буде побудований, то вся Живоначальна Тройця поселиться у ньому. Це остання межа, більше від якої годі і бажати, адже Святий Дух робить таку людину богом по благодаті і вводить в рух божественної любові, котрий триватиме вічно.
Священик
Даниїл Сисоєв
