Сучасна вервиця – це замкнутий шнурок з нанизаними на нього намистинками або з зав’язаними вузликами, що поділені на десятки намистинами більшого розміру. Найбільш поширене число таких намистин 50 або 100. Символічно вервиця являє собою духовні сходи, котрі через молитву і Богоспілкування підіймають нас до неба. Незалежно від кількості намистин, вервиця завжди зроблена у формі кола – символу вічності та безперестанної християнської молитви до Творця. Тож вона являє собою «духовний меч», зброю від лукавого і вінець нагороди для тих, хто пізнав Бога через молитву.
Безумовно, предмет, схожий на сучасні чотки, відомий людству як релігійний атрибут задовго до виникнення християнства. Багато різних релігій використовували особливі намистини чи коралі для того, щоб молитися на них. Вони присутні у буддизмі, мусульманстві, релігії Бахаїв, а також в різних християнських деномінаціях. Лютерани використовують чотки, в яких є 18 намистин різної форми, у мусульман чотки можуть мати 99, 33 або 11 зерняток та довіску. У старообрядців вервиця виготовляється із шкіри у вигляді стрічки, поділеної на трикутники із 109 ступенями. У них вона називається «ліствиця» або «лєстовка» і є обов’язковим атрибутом не лише монахів, але й мирян. Традиційні католицькі чотки мають 50 зернят, поділених на п’ять декад. Вони відрізняються від православних чоток тим, що мають елементи підвісів у вигляді розп’яття або медальйона з Богородицею. Окрім того, в католицизмі використовується вервиця у вигляді увінчаного хрестом перстеня з десятьма «горбочками».
Безперечно, зовнішній вигляд вервиці в залежності від культури та релігії міг змінюватися. В наш час з’явилися навіть цілком сучасні електрон ні чотки, які носять на руці замість годинника з єдиною метою – обраховувати кількість молитов.
Справді, чотки допомагають творити молитву не лише вдома, але й там, де зосередитись буває важко, наприклад на роботі, в транспорті, в громадських місцях. Достатньо лише опустити руку до кишені і перебирати намистинки, подумки повторюючи слова молитви. Дійшовши до великої намистини, зазвичай зупиняються і читають «Отче наш» або «Богородице Діво, радуйся», потім знову повторюють Ісусову молитву. По завершенні всієї вервиці прийнято прочитувати молитву «Достойно єсть». Так само з допомогою вервиці можна звершувати й інші молитви. Одначе, при всій зовнішній легкості такого молитовного правила воно приховує у собі чимало труднощів духовно-психічного плану. Тому, аби духовний стан богомольця під час молитви на чотках не постраждав, а навпаки вийшов на новий рівень розвитку, то починати вправлятися у такій духовній практиці треба обов’язково з дозволу духівника і під його ретельним наглядом.
Звичайно, чотки це всього лише інструмент, котрий полегшує процес молитви тим, хто хоче зробити свою молитву більш досконалою. Перш за все ченцям, а вже потім мирянам. Жодною іншою надприродною силою чи містичними властивостями вони не володіють. Том абсолютно не зрозумілою є мода носити чотки на шиї, обмотувати навколо зап’ястя, крутити на пальці чи вішати в автомобілі як певний магічний амулет. Той, хто так робить, мабуть не розуміє справжнього призначення цієї речі або має насправді не християнський, а язичницький світогляд. Як і до кожного священного предмету, до чоток (а вони обов’язково освячуються) треба ставитися благоговійно. Їх не потрібно показово демонструвати, створюючи особливий романтичний чи релігійний образ, котрий збуджує інтерес перехожих, або використовувати їх як додатковий аксесуар до одягу (інколи чотки бувають різних кольорів). Вервиця або чотки існують винятково для молитви і більше ні для чого. А молитва – це справа надто особиста і інтимна аби її демонструвати. Чотки – це унікальний духовний інструмент. При правильному використанні він здатен допомогти людині духовно вдосконалитися. Якщо ж його використовувати заради краси, одягаючи на шию, руку чи ще кудись, то це не тільки не принесе жодної користі, а навпаки – покаже його власника у непривабливому світлі. Погодьтеся, що дивно було б купляти дорогий автомобіль лише для того, щоб у ньому тримати курей.
