Матір Божа була, є та завжди буде прикладом материнської любові та самопожертви, розрадницею та заступницею. Саме тому слова привітання архангела Гавриїла в момент Благовіщення «Радуйся, Маріє!» надихнули композиторів різних часів на створення великої кількості музичних шедеврів, до яких змогли долучитися і ми.
Класичні твори та високе мистецтво в селі – чи бажані вони та зрозумілі, чи доцільні та своєчасні? Напевно так, якщо виконавиця – майстриня, щира та високо духовна і віруюча людина. Разом із нею ми переживали емоції, що їх заклали в тексти та музику автори. Кожний твір у її виконанні перед началом оздоблювався коротенькими анотацією про автора та історію написання, що, безумовно, сприяло розумінню атмосфери створення та причетності до тих часів.
Як часто ми, звичайні люди, долучаємося до світу прекрасного? Відвідуємо музеї, театри, оперу, балет? Скільки разів на рік ми знаходимо час на такі заходи? Чи не заполонило нас сучасне, що розтліває душу, споживацьке телебачення? Чи не обмежуємо ми себе? Звичайно, кожен має сам відповісти на ці питання.
Не є новиною, що на концерти деяких наших співвітчизників за кордоном стоять черги, інших – запрошують на раути глави держав та короновані особи, а в своїй рідній державі вони дають концерт хіба що раз на рік. Серед них скрипаль Василь Попадюк, гітарист Енвер Ізмайлов, співак Тарас Петриненко, ансамбль П. Вірського, артист балету Д. Матвієнко, хор ім. Г. Верьовки, акробат А. Залевський і багато інших. Причин жити буденним життям поза мистецтвом та культурним простором своєї країни доволі багато. У кожного свої: нерозуміння, лінь, брак часу та коштів, але майже всі ті зачіпки зводяться нанівець, коли театральні та концертні підмостки доставляють нам «додому», в рідне село, в наш храм.
Серед тих, хто відвідав концерт, були нові обличчя – ті, хто дотепер не відвідував наші недільні богослужіння. Мені довелося стати свідком подяки нашому настоятелеві від одного з таких слухачів, що випадково завітав до храму під час концерту. Це була реакція звичайної людини на слова вдячності священика артистам. Здалося, що вже літня людина вперше почула слова, які вразили та запали їй в душу. Прості слова про Бога, Матір Божу, мистецтво. Можливо, для декого це стане початком нового життя. Дай Бог, щоби Матір Божа та мистецтво відкрили цим людям новий світ. Починати свій шлях до Бога ніколи не пізно.
Олександр Мартін
