У давній Ірландії на закінчення осені язичники відзначали свято на честь духів померлих. У цю ніч відкривалися могили і всі злі духи виходили на землю. З поваги до них ірландці гасили усі вогні. Глибокої ночі в королівській резиденції «Таре» друїди запалювали «священний вогонь», у котрий кидали жертву богу смерті (часто це була людина), і лише після цього дозволялося запалювати вогні у всіх помешканнях. Таким чином, кожне домашнє вогнище вважалося присвяченим богу смерті. Кара на смерть очікувала кожного, хто наважився б порушити цей звичай і запалить вогонь раніше жерців. Але одного разу язичницьке свято розпочалося зі скандалу: на сусідній з Таре горі хтось запалив велетенське багаття. Натовпи язичників на чолі з друїдами кинулися туди.
- Як посмів ти запалити вогонь раніше, ніж була принесена жертва богу смерті? – запитали вони невідомого чоловіка.
- Ви хотіли принести жертву богу смерті, а я запалив вогонь на честь Бога Життя.
- Хто ж він такий? – запитали друїди.
- Він Триєдиний Бог: Отець, Син і Святий Дух, Який створив усе.
- Але як три можуть бути одним? – засміялися язичники.Тоді чоловік нагнувся до землі і зірвав трилисник конюшини, сказавши:
- Бачите, одна рослина з трьома листочками. Так і в Троїці: одна Сутність, але три Особи.
Цього сміливого чоловіка звали Патриком. Він став просвітителем ірландського народу, трилисник зробився символом християнської Ірландії.
