Одне подружжя прожило разом тридцять років. В день тридцятиріччя дружина спекла хліб – вона пекла його зранку щодня. За сніданком жінка розрізала хліб, намазала обидві половинки маслом і, як і раніше, зібралася передати чоловікові верхню частинку. Але на півдорозі рука її зупинилась…
Вона подумала:
- В цей день я хочу сама з’їсти вершок хліба. Я тридцять років про таке мріяла і заслужила його: була гарною дружиною, виховала прекрасних синів, підтримувала в будинку чистоту і порядок.
І вона передала чоловікові спідню частинку хліба. Такого вона собі ніколи не дозволяла протягом тридцяти років спільного життя.
А чоловік взяв хліб і, усміхнувшись, сказав:
- Який неоціненній подарунок ти зробила мені сьогодні. Я з дитинства люблю спідню, підпечену частинку хліба. Але завжди вважав, що вона по праву належить тобі.
