Православному християнину, який бажає приступити до святого Причастя, належить пам’ятати, що для того, щоб причастя було прийняте «на суд і осудження», необхідно виконати ряд суттєвих і дисциплінарних умов. Дисциплінарні умови являються строго обов’язковими і в особливих випадках (наприклад, хвороба, небезпечна або важка життєва ситуація і т. д.) корегуються або навіть зовсім не виконуються. Однак православним християнам належить пам’ятати, що для вироблення цих дисциплінарних умов послужив великий досвід життя Церкви, і тому за звичайних обставин ця зовнішня підготовка (сповідь, участь у богослужіннях, піст, виконання молитовного правила і т. д.) все ж являється обов’язковою.
Усвідомлення сенсу. Людина повинна цілком усвідомлювати, куди і навіщо вона прийшла, а саме: вступити у Богоспілкування, стати причасником Божества, з’єднатися з Христом, прийняти Вечерю Господню для свого освячення і очищення від гріхів, а не виконувати релігійний обряд.
Щире бажання. Людина повинна мати абсолютно щире бажання з’єднатися з Христом. Це бажання мусить бути з’єднане зі Страхом Божим (благоговіння до святині) і бути чужим до всякого лицемірства: «Початок премудрості – Страх Господній» (Притч. 9, 10).
Душевний мир. Людина, яка підходить до Святої Чаші, повинна мати душевний мир. В стані злоби, ворожості і ненависті віруючій людині підійти до Таїнства неможливо. Господь сказав: «Отже, коли ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти
тебе, залиш там дар твій перед жертовником і піди перше примиритися з братом твоїм, і тоді прийди і принеси дар твій» (Мф. 5.23-24).
Церковність. Людина не повинна порушувати церковні канони, які відлучають її від Причастя і Церкви, тобто знаходитися в допустимих Церквою рамках віри і морального життя, так як «благодать дарується тим, які не порушують меж віри і не порушують передань отців». А у випадку відступлення від віри і вчинення смертних гріхів, з’єднатися з Церквою в Таїнстві
покаяння.
Напружене духовне життя. І, насамкінець, остання, і дуже суттєва умова. Християнське життя неможливе без постійної внутрішньої боротьби християнина між старою людиною з пошкодженою гріховним життям природою, і новою людиною, народженою у Христі в Таїнстві Хрещення. Напружене духовне життя включає в себе постійне самовипробування і боротьбу з гріхом, виконання заповідей Христових і вчинення добрих справ. Із цієї суттєвої умови беруть свій початок наступні дисциплінарні умови, які пропонуються Церквою для того, щоб вести правильне духовне життя.
Літургічний піст. Перед причастям за древньою традицією Церкви необхідний так званий літургічний піст, який полягає в тому, що з опівночі напередодні перед причастям нічого не їдять і не п’ють, оскільки прийнято приступати до Святого Причастя натщесерце.
Сповідь. Традиція Православної Церкви вимагає обов’язкової сповіді перед причастям. «Бо хто їсть і п’є недостойно, той їсть і п’є на осудження собі, не думаючи про тіло Господнє. Через це багато з вас немічних і недужих і чимало часто вмирає» (Кор. 11.29-30). Сповідь передпричастям може відбуватися напередодні ввечері або під час літургії. Підходити до причастя без сповіді суворо забороняється.
Тілесний піст. Той, хто бажає причаститися, зобов’язаний достойно підготуватися до цього Святого Таїнства. В дні підготовки, якщо дозволяють обставини, належить відвідати богослужіння в храмі і більш старанно виконувати домашнє молитовне правило. Засобом до такого більш сконцентрованого духовного життя являється піст (говіння): тілу призначається утримання і обмеження в їжі (м’ясній і молочній). Тілесний піст перед причастям, зазвичай, складає сім днів (з вагомих причин – три або, в крайніх випадках, – один день), і загальне правило тут таке: чим рідше людина причащається, тим строгішим і довшим має бути піст тілесний, і навпаки. Міра тілесного посту також обмежується сімейними і соціальними обставинами. Слід відмітити, що для християн, які дотримуються одноденних і багатоденних постів, під час Світлої пасхальної сідмиці тілесний піст як правило повністю відміняється.
Участь у богослужінні і домашня молитва. Так як храмове богослужіння дозволяє краще підготуватися до літургії, здоровій людині напередодні причастя потрібно постаратися прийти до храму і помолитися з усіма на вечірньому богослужінні. Домашня молитва включає в себе, крім звичайних ранкових та вечірніх молитов, читання послідування до Святого Причастя – канон звечора, а наступне послідування слідом за ранковими молитвами. Церковна традиція передбачає також читання трьох канонів: покаянного до Господа, молебного до Пресвятої Богородиці і канону ангелу-охоронителю (обов’язковим вважається їх прочитання в разі відсутності на вечірньому богослужінні). Бажаючі можуть прочитати також і інші молитви, наприклад, акафіст Ісусу Найсолодшому або Божій Матері.
Тілесна чистота. Існують певні вимоги до тілесної чистоти чоловіків та жінок: їм належить напередодні причастя відмовитись від тілесних шлюбних відносин. Також без гострої необхідності слід утримуватися від причастя жінкам під час жіночих днів і сорокаденного післяродового періоду. Для прийняття сповіді і причастя необхідно без запізнення прийти на ранкове богослужіння: часи і літургію. Також забороняється після причастя залишати храм до закінчення богослужіння.
