Історія. Народилася вона у V ст. в Єгипті. У 12 років втекла від батьків аж до Александрії, великого міста, де втратила цноту і розпочала бурхливе розпусне життя. І не з потреби грошей, а з похоті, була готова віддатися кожному бажаючому задовольнити свою хіть. Цілих сімнадцять років віддавалася вона до нестями жахливому розтлінню душі й тіла.
Одного дня, прогулюючись набережною, Марія побачила великий корабель і багато людей, які сідають на нього. Розпитала і дізналася, що вони відпливають до Палестини на свято Воздвиження Хреста Господнього. Заради цікавості, з натовпом пройшла на корабель і Марія. Ні грошей, ні харчів у неї не було. Але вона була впевнена, що принадливість дасть їй усе. Цілу дорогу Марія безсоромно грішила, не покинула цього і прибувши до Єрусалиму.
У найбільшому і найкрасивішому храмі міста розпочалося свято. Величезні натовпи паломників ринулись туди, аби вклонитись Животворчому Хресту. Попрямувала з ними і Марія. Проте зненацька невидима сила відштовхнула її від дверей храму. Це дуже здивувало Марію, адже вона не звикла відступати, якщо чогось бажала, не звикла до заборон. Але і вдруге, і втретє так і не змогла потрапити до храму. Щоразу хтось невидимо перешкоджав їй.
У храмі тривало богослужіння, усі люди були всередині, а Марія, нікому не потрібна, сиділа на паперті зовсім одна. В її душі кипіла буря: образа і злість, приниження і розпач були такими, як ніколи. Від безсилля вперше занило серце грішниці, і Марія залилася гіркими слізьми. А коли заспокоїлась, несподівана думка, як блискавка, вразила її сутність: «Я недостойна. Гріхи не дають мені бачити Тебе, Боже. Але тільки впусти, і я все зміню». Після цього вона одразу відчула в душі неначе просвітлення і безперешкодно увійшла у храм. Принісши покаяння Богу біля Його Животворчого Хреста, Марія вийшла з храму цілком іншою людиною.
Вона виконала свою обітницю змінити життя. Віднайшовши мир в душі, пішла з Єрусалиму в найбільш сувору і безлюдну Йорданську пустелю, де майже півстоліття жила скудною поживою і подякою Тому, хто заради її спасіння від гріхів зійшов на хрест. Хліб, який вона взяла з собою, скам’янів, одяг перетворився на лахміття і розсипався, піддаючи тіло денній спеці і нічному холоду. Хто не був у пустелі хоча б раз, той не зможе уявити до кінця нестерпних мук цієї жінки.
В цілковитій безлюдності вона мучилася від голоду і спраги, а ще більше – від душевних страждань. Злі духи посилали страшні демонічні видіння, змушували її молоде тіло згадувати розпусне життя, красивий одяг, дорогі прикраси... Вона плакала, стогнала, безсило металася по піску, і тільки сила духу і постійна молитва тримали її напівживою. Такими суворими подвигами Марія Єгипетська цілком викорінила із свого серця усі гріховні пожадання, зробившись чистою посудиною Божої благодаті.
Старець Зосима, мешканець одного із Йорданських монастирів, промислом Божим зустрівся зі святою Марією в пустелі, коли вона була вже глибокою старицею. Він був вражений суворістю її життя та тією святістю, якою нагородив її Господь. Одного разу Зосима побачив Марію під час молитви, немовби піднятою над землею, а річку Йордан вона переходила так, неначе це був суходіл.
Розповівши Зосимі про своє життя, преподобна попрохала його прийти на це саме місце через рік і причастити її. Монах виконав прохання святої, а ще через рік, прийшовши в пустелю з надією знову побачити її, знайшов Марію мертвою. Лев своїми кігтями допоміг йому вирити могилу у пересохлому ґрунті і поховати преподобну. Так, благодаттю Божою з великої грішниці преп. Марія Єгипетська стала великою святою, залишивши нам такий яскравий і дієвий приклад покаяння.
Молитовна традиція. До преп. Марії Єгипетської моляться про дарування дару покаяння і про допомогу в боротьбі з плотськими гріхами.
