пʼятниця, 8 січня 2016 р.

НАШЕ БЛАГОЧИННЯ | ВИХОВАННЯ. Умберто Еко: Дорогий онуче, вчи напам’ять!

Шукаючи якусь інформацію в Інтернеті, мені попався на очі (не випадково) лист відомого сучасного італійського письменника, філософа Умберто Еко до свого онука. Впевнена, що так само, як і мене, цей лист не залишить вас байдужими, а, можливо, і чомусь навчить.


«Мій дорогий онуче! Я не хотів би, щоб цей лист звучав занадто повчально, та проповідував би любов до наших ближніх, батьківщини, людства і тому подібних речей. Ти не став би до цього прислухатися (ти вже дорослий, а я занадто старий), оскільки система цінностей настільки змінилася, що мої рекомендації можуть виявитися недоречними.

Але я не про це хотів з тобою говорити, а про хворобу, яка вразила твоє і попереднє покоління, яке вже навчається в університетах. Я кажу про втрату пам’яті. Це правда, що якщо ти захочеш дізнатися, хто такий Карл Великий або де знаходиться Куала-Лумпур, то ти зможеш натиснути на кнопку і негайно дізнатися все з Інтернету. Роби це, коли тобі потрібно. Погано те, що розуміння того, що комп’ютер може в будь-який момент відповісти на твоє питання, відбиває у тебе бажання запам’ятовувати інформацію. Цьому явищу можна навести таке порівняння: дізнавшись, що з однієї вулиці до іншої можна дістатися на автобусі або метро, людина вирішує, що у неї більше немає необхідності ходити пішки. Але якщо ти перестанеш ходити, то перетворишся на людину, вимушену пересуватися в інвалідному візку.

Пам’ять подібна до м’язів твоїх ніг. Якщо ти перестанеш робити вправи з пам’яттю, то вона стане в’ялою, і ти (будемо говорити без натяків) перетворишся на ідіота. Крім того, всі ми в старості ризикуємо захворіти хворобою Альцгеймера, і один із способів уникнути цієї неприємності полягає в постійних вправах з нашою пам’яттю. Ось у чому полягає мій рецепт. Щоранку вивчай який-небудь короткий вірш, як примушували нас робити в дитинстві. Якщо тобі не подобається поезія, то ти можеш запам’ятовувати склад футбольних команд. Змагатися в тому, хто краще пам’ятає зміст прочитаних книг. З’ясуй, чи пам’ятають твої друзі імена слуг трьох мушкетерів і д’Артаньяна... А якщо ти не хочеш читати «Трьох мушкетерів»  (хоч ти не знаєш, що при цьому втрачаєш), то виконай подібну гру з тією книжкою, яку ти прочитав.

Це здається грою, так це і є гра, але ти побачиш, як твоя голова наповниться персонажами, історіями та найрізноманітнішими спогадами. Ти запитаєш, чому колись комп’ютер називали електронним мозком. Це тому, що він був задуманий за зразком моделі твого (нашого) мозку, але у людського мозку – більше зв’язків, ніж у комп’ютера. Мозок – це такий комп’ютер, який завжди з тобою, його можливості розширюються в результаті вправ, а твій настільний комп’ютер після тривалого використання втрачає швидкість і через кілька років вимагає заміни. А твій мозок може прослужити тобі до 90 років, і в 90 років, якщо ти будеш його вправляти, будеш пам’ятати більше, ніж пам’ятаєш зараз. Він до того ж безкоштовний.

Потім є ще історична пам’ять, яка не пов’язана з фактами в твоєму житті або з тим, що ти прочитав. Вона зберігає ті події, які трапилися до твого народження. Ми народжуємося в момент, коли вже відбулося безліч подій протягом сотень, тисяч років, і важливо зрозуміти, що ж сталося до нашого народження. Сьогодні школі (крім твого власного кола читання) варто було б навчити тебе запам’ятовувати те, що трапилося до твого народження, але їй це погано вдається. Різні опитування показують, що сьогоднішня молодь, навіть університетська, народжена в 1990 році, не знає, а, може бути, не хоче знати про те, що відбувалося в 1980 році, вже не кажучи про те, що було 50 років тому. Сьогоднішня молодь не знає артисток кіно двадцятирічної давності, а я знав, хто така Франческа Бертіні, що знімалася в німому кіно за двадцять років до мого народження. Можливо тому, що я гортав старі журнали, звалені в коморі нашого будинку. Я і тобі пропоную перегортати старі журнали.

Але чому так важливо знати про події далекого минулого? Тому що часто подібні знання допомагають зрозуміти хід сьогоднішніх подій і в будь-якому випадку допомагають збагатити нашу пам’ять. Однак, ти можеш тренувати свою пам’ять не тільки за допомогою книг і журналів, але і задопомогою Інтернету. Він придатний не лише для того, щоб базікати з твоїми друзями, а й для вивчення світової історії. Як називалися три кораблі Колумба? Коли вимерли динозаври? Чи був штурвал на Ноєвому ковчезі? Що ти знаєш про імперію Малі? Коли був створений Міккі Маус?

Я міг би продовжувати задавати питання до безкінечності, і вони стали б прекрасними темами для дослідження. Все це треба пам’ятати. Настане день, і ти постарієш, але ти будеш відчувати, що прожив тисячі життів, як якби ти брав участь у битві при Ватерлоо, був присутній при вбивстві Юлія Цезаря, побував в тому місці, де Бертольд Шварц, змішуючи в ступці різні речовини в спробі отримати золото, випадково винайшов порох і злетів в повітря... А інші твої друзі, що не прагнуть збагатити свою пам’ять, проживуть тільки одне власне життя, монотонне та позбавлене великих емоцій…»

Матеріал підготувала
Олеся С.