Один мандрівний учитель подорожував разом зі своїм учнем. Той мав обов’язок пильнувати учителевого віслюка. Увечері, коли мандрівники знайшли місце для відпочинку, учень був
уже настільки втомлений, що чи то забув про свій обов’язок, чи просто злегковажив ним. -Боже, – прошепотів він, засинаючи, – припильнуй сьогодні віслюка. Доручаю його в твої руки. Вранці виявилося, що тварини немає.
- Де віслюк? – запитав учитель.
- І гадки не маю, – відповів учень, – треба запитати в Бога, вчора я доручив віслюка його опіці. Чи ж не вчив мене ти в усьому покладатися на Бога?
- На Бога треба покладатися, – відповів учитель, – але спочатку ти повинен був хоча б прив’язати віслюка. Хіба ти не знаєш, що Бог не має інших рук для праці, крім твоїх?
