Ярослав – син князя Володимира Великого, князював спершу у Новгороді. Дізнавшись, що старший брат Святополк вбив трьох менших братів, Бориса, Гліба і Святослава, пішов війною на нього. З допомогою варягів Ярослав переміг підступного брата, названого в народі «окаянним», і заволодівши Києвом у 1018 році стає великим князем. Князювання Ярослава було тривалим (понад 30 років), але також це правління відрізнялось особливою мудрістю, що знайшло своє відображення у прізвиську князя, яке дав йому сам народ. Київська Русь за Ярослава Мудрого досягла свого найбільшого розквіту та могутності, перетворившись фактично у велику імперію, яка об’єднувала навколо Києва багато племен і народів. Але основним своїм завданням Ярослав вбачав не розширення території і завоювання нових земель, а зміцнення своєї держави через поширення християнства, освіти та писемності. При храмі Святої Софії Ярослав Мудрий заснував першу в Київській Русі бібліотеку, яка вміщувала близько 500 книг. (Якщо взяти до уваги, що на виготовлення однієї пергаментної книги потрібна була ціла череда телят, то така кількість книг була просто вражаючою). На жаль, ці безцінні рукописи були частково пограбовані під час захоплення Києва князем Андрієм Боголюбським (1169 р.), а залишки бібліотеки знищили татаро-монголи. За правління Ярослава Київ стає одним з найбільших міст тодішньої Європи. Уся територія городища була густо обсаджена храмами. Але, мабуть, однією з найголовніших справ Ярослав була добудова ним знаменитого храму Святої Софії Київської. Ще одне важливе завдання, яке Ярослав Мудрий виконав за життя – укладення збірника законів. В цих законах князь виявив рідкісну для того часу людинолюбність та справді християнське милосердя, замінивши прийняті раніше тілесні покарання і смертну кару на грошові штрафи та інші легші кари. Такого не знала правова система Європи аж до новітніх часів. Загалом, завдяки гармонійній співпраці з княжою владою, Церква за часів князя Ярослава Мудрого досягла свого найвищого розквіту як в архітектурі, так і в живописі, книговидавництві, богослужбових чинах, співах, канонічному праві і т. д.
Благовірний князь Ярослав дбав про канонізацію вітчизняних святих. Так, при ньому почали шануватися як святі боярин Федор та син його Іоан, вбиті язичниками в Києві у 988 році, княгиня Ольга, князь Володимир, а також князі страстотерпці Борис та Гліб.
Передчуваючи наближення смерті, князь Ярослав Мудрий залишив заповіт своїм нащадкам: «Ось я відходжу з цього світу. А ви.. майте між собою любов. /.../ І якщо ви будете в любові між собою, то й Бог буде в вас, і покорить Він вам противників під вас і будете ви мирно жити. Якщо ж будете ви в ненависті жити, у роздорах сварячись, то й самі загинете і землю отців своїх і дідів погубите, що вони надбали її трудом великим».
Упокоївся св. благовірний великий князь Ярослав Мудрий 5 березня 1054 року у Вишгороді на першому тижні Великого посту. Похований у Святій Софії Київській.
