В наші часи можна почути багато різних думок на означену тему. Міркувань про те, хто ми –громадяни землі, чи патріоти неба, і про любов до вітчизни земної та небесної може бути безліч, а висновки вкрай різними, навіть такими, що країну свою захищати не треба, бо для християнина вбивство – гріх, а боронити свою землю без вбивства неможливо.
Але як вчиняти, коли ворог на порозі твоєму? Молитися і споглядати на руйнування твоєї землі, як на твоїх очах гинуть діти та рідні? Але чого буде варта наша віра без конкретних справ? От деякі думки з цього приводу. Св. праведний Іоан Кронштадтський (1829–1909): «Пам’ятайте, що Вітчизна земна з її Церквою є переддень Вітчизни небесної, тому любіть її гаряче і будьте готові душу свою за неї покласти». Святитель Філарет Московський (1782-1867): «Недбалий громадянин земної вітчизни і небесної недостойний». Це означає, що патріотизм православного християнина має бути дієвим: проявлятися у любові до своєї сім’ї, захисті вітчизни від ворога, праці на благо вітчизни, турботі про облаштування народного життя, зберіганні та розвитку народної культури, національної самосвідомості.
Це почуття, яке робить народ і кожну людину відповдальними за життя країни. Без патріотизму немає такої відповідальності. Хто не думає про свій народ, той не має коренів. Людина без патріотизму, по суті, не має своєї країни. А «людина світу» – це те ж саме, що бездомний чоловік. Згадаймо євангельську притчу про блудного сина. Юнак пішов з дому, а потім повернувся і батько його простив, прийняв з любов’ю. Зазвичай в цій притчі звертають увагу на те, як вчинив батько, який прийняв блудного сина. Але не можна забувати і про те, що син, поблукавши по світу, повернувся додому, тому що для людини неможливо жити без свого роду.
«Мені здається, – сказав свого часу в інтерв’ю газеті «Труд» святійший Патріарх Алексій II, – що почуття любові до власного народу настільки ж природне для людини, як і почуття любові до Бога. Його можна спотворити. І людство протягом своєї історії не раз спотворювало почуття, вкладене Богом. Але воно є. І тут, що дуже важливо, почуття патріотизму ні в якому разі не можна змішувати з почуттям ворожості до інших народів. Патріотизм в цьому сенсі співзвучний Православ’ю. Одна з найголовніших заповідей християнства не роби іншому те, чого ти не хочеш, щоб робили тобі, або як це звучить у православному віровченні словами Серафима Саровського – спасися сам, стяжай мирний дух, і тисячі навколо тебе спасуться. Те ж саме патріотизм. Не руйнуй у інших, а твори у себе. Тоді й інші будуть ставитися до тебе з повагою. Я думаю, що сьогодні у нас це основне завдання патріотів: творення власної країни».
Слова святих отців, сказаних ними задовго до сучасних подій як ніколи актуальні в наш час, і для будь-якої країни.
Олександр Мартін
