АЗИ ПРАВОСЛАВ’Я. Акафіст

Слово «акафіст» у перекладі з грецької означає «гімн, при читанні якого не сидять», буквально «несидален». Першопочатково цим словом називали конкретний твір – особливий хвалебний піснеспів, акафіст до Пресвятої Богородиці «Взбранній Воєводі», котрий тепер виконується у свято Похвали Богородиці в суботу на п’ятому тижні Великого посту. Згодом ця назва стала загальною і поширилася на цілий жанр церковних піснеспівів, що укладалися на прославу Ісуса Христа, Богородиці, святих чи якихось значних церковних подій.

Усі акафісти складаються з особливих двадцяти п’яти пісень: тринадцяти кондаків (коротких молитов) та дванадцяти ікосів (більш розширених), які інколи проспівуються, а інколи прочитуються речитативом та закінчуються розлогою молитвою. У цих текстах розкривається зміст свята чи головні події з життя святих. Ікоси закінчуються співом «Радуйся…», а кондаки
«Алілуя…»

Читаються акафісти як в храмі (як частина спеціальних відправ чи молебнів), так і вдома, будучи приєднаними до ранкового чи вечірнього молитовного правила. Акафісти на честь святих читаються у день їх пам’яті.

Встановити достовірно творця першого акафісту тепер надзвичайно складно. Зазвичай його приписують відомому гімнотворцю Роману Солодкоспівцю (VI ст.). Але інші акафісти, які наслідували перший, почали з’являтися значно пізніше, десь на схилі Візантійської імперії в XIII–XIV ст. На даний час існує неймовірна кількість акафістів (близько 2 тис.), складених на честь Спасителя, Богоматері чи святих різними авторами і в різний час. Втім, використовувати можна лише ті, які отримали офіційне церковне благословення і відповідають духу та основам віровчення Православної Церкви. Використовувати «аматорські» акафісти не слід.

Популярність акафістів серед віруючих людей дуже велика. Це можна пояснити тим, що вони написані зрозумілою і більш простою мовою, ніж інші богослужіння, легко запам’ятовуються та не вимагають від людини значних інтелектуальних зусиль для свого сприйняття. Натомість богослужіння добового кола у цьому плані набагато складніші і тому не так популярні. Але, як висловився відомий літургіст і богослов архімандрит Кіпріан (Керн), «народну популярність акафістів та молебнів можна пояснити тільки послабленням інтересу до Літургії та інших уставних богослужінь». Звичайно читання акафістів приносить багато духовної користі, але вони можуть бути лише додатком, а не заміною повноцінного літургійного життя православного християнина. Акафісти не можуть бути прочитані замість відвідування храмових богослужінь, замість участі в таїнствах чи інших священнодійствах. Максимальну користь вони принесуть нам тоді, коли будуть доповнювати собою центр богослужбового кола та серцевину нашого життя у Христі – Пресвяту Євхаристію.