Останнім суддею народу ізраїльського був пророк Самуїл. У Самуїлових батьків довгий час не було дітей. Якось Самуїлова мати, Анна, під час щирої молитви перед скінією, дала Богу обітницю: якщо у неї народиться син, вона посвятить його Господу. Молитву Анни було почуто і через рік у неї народився син. Анна назвала його Самуїлом, що означає випрошений у Бога.
Коли Самуїл виріс, мати привела його у скінію і віддала первосвященникові Ілію на служіння Богові.
У первосвященника було два сини – Офні і Фінеєс, які служили при скінії. Але вони були люди порочні, без благоговіння проводили службу Божу і своєю вкрай поганою поведінкою спокушали народ. Ілій бачив благочестя Самуїла і поставив його на служіння при скінії.
Самуїл спав завжди всередині скінії, неподалік від місця, де спав Ілій. Якось Самуїл крізь сон почув голос, який кликав його: «Самуїле, Самуїле!». Самуїл вмить побіг до Ілія і сказав: «Ось я, ти кликав мене». Ілій відповів: «Я не кликав тебе, іди лягай спати».
Самуїл пішов і ліг, і знову голос покликав його: «Самуїле, Самуїле!», і знову Самуїл прийшов до Ілія, але той відповів, що не кликав його.
Коли ж це повторилося утретє, тоді Ілій зрозумів, що отрока кличе Господь, і сказав йому: «Йди назад і лягай. Якщо тебе ще покличе голос, ти скажи: «Говори, Господи, бо чує раб твій».
Самуїл ліг і знову почув голос, який кликав його. Самуїл відповів, як навчив його Ілій. Тоді Господь відкрив Самуїлові, що увесь дім Ілія загине від того, як нечестиво живуть сини його і він не приборкував їх. На другий день Самуїл передав Ілію, що сказав йому Господь. Ілій з покірністю сприйняв передбачення. Незабаром воно справдилося. Вороги напали на військо ізраїльське і розбили його. Тоді Ілій послав у табір Ковчег Заповіту разом зі своїми синами, та це не зарадило ізраїльтянам, і вороги знову розбили їх. Синів Ілії вбили, а Ковчег взяли у полон.
Так Господь показав людям, що свята річ не зарадить тому, хто не шанує святих заповідей Божих. Ілій, дізнавшись, що Ковчег взято філістимлянами, помер.
