ЧУДОТВОРНІ ІКОНИ ТА СВЯТІ. Ікона Божої Матері «Виховання» (день вшанування 18 березня)

Історія. Одна з давніх візантійських ікон, потрапивши на Русь, отримала назву «Виховання», так як ті, хто молився перед нею, отримували невідкладну допомогу Матері Божої у нелегкій справі виховання дітей. Ікона ця надзвичайно рідкісна. Вона відноситься до іконографічного типу, в котрому Пресвяту Богородицю зображено з Предвічним Младенцем, що сидить у Неї на лівій руці. Свою праву руку Він простягнув до лику Пречистої Матері. А Сама Богородиця вказує правицею на Свого Сина, Її погляд лагідний і задумливий, у ньому і печаль материнського серця, і цілковита готовність понести заради Своєї Дитини будь-які випробування. Зображення на іконі немовби висловлює душевний стан усіх земних матерів, які розуміючи те, що Сама Пресвята Богородиця пережила радощі і труднощі материнства, знаходять у Її Особі захист і підтримку. Перед нею батьки моляться за своїх дітей, просячи у Пресвятої Богородиці взяти їх під свій захист, послати їм розум і наповнити серце покірливістю.

До 1917 року оригінал ікони «Виховання» знаходився у московському Казанському соборі, що був побудований у самому центрі місті на Червоній площі. Ікона прославилася багатьма чудесами і була широко відома по всій Російській імперії. Після лихоліть більшовицької революції оригінал ікони безслідно зник, але це не змінює головного. Адже молитися можна навіть і перед простою фотокопією. Сила молитви і благодатна допомога Цариці Небесної не залежать від позолочених дорогих окладів чи іншого коштовного матеріалу. Вони залежать від нашої віри і налаштованості нашого серця. У 1936 році більшовиками було зруйновано і сам Казанський собор на Червоній площі. Відновили храм лише в наш час, в ньому знаходиться і точна копія чудотворної ікони Божої Матері «Виховання».

Молитовна традиція. Минає час і маленька людина, подібно рослині, кожного дня вбирає в себе добре і корисне, дурне і зле, кожного дня іде виховання дитинки, і якою вона виросла покажуть її справи, які вона принесла Богу. Тому Перед іконою Божої Матері «Виховання» моляться за дітей, за їх здоров’я і духовне зростання. Матері просять виховати свої чад земними ангелами, небесними людьми, щоб вони були достойними Небесного Царства. Просять Божу Матір взяти під покров дітей своїх, послати їм розум і наповнити серце премудрістю, як у святих, шукати допомоги у Божої Матері. В акафісті до цієї ікони знаходимо прекрасні слова, що характеризують потаємні бажання усіх добрих батьків, які вони звертають до Богородиці – «Воспитай чад моих, имеющих разум на доброе и неимущими на грех»; «Воспитай чад моих любящими добро и всякую добродетель».

Молитва. «О, Пресвятая Владычице Дево Богородице, спаси и сохрани под кровом Твоим моих чад (имена), всех отроков, отроковиц и младенцев, крещеных и безымянных, и во чреве Матери носимых. Укрой их ризою Твоего Материнства, соблюди их в страхе Божием и послушании родителям, умоли Господа моего и Сына Твоего, да дарует им полезное ко спасению их. Вручаю их Материнскому смотрению Твоему, яко Ты еси Божественный покров рабам Твоим».

Збереглася до наших днів і коротка молитва до цього благодатного образу: «Вручаю дитя мое всецело Господу моему Иисусу Христу и Твоему Пречистая Небесному покровительству». Існувала давня традиція, що батьки, виряджаючи своїх дітей з дому, благословляли їх хресним знаменням і промовляли саме цю молитву.

АЗИ ПРАВОСЛАВ’Я. Літургія Передосвячених Дарів

Перші християни були настільки спраглі Причастя, що хотіли якнайчастіше бути з Богом через посередництво цього Таїнства. І не тільки тому, що в них була ймовірність раптової смерті за Христа від своїх гонителів, а ще й тому, що вони не бажали зустрічати цю смерть не підготовленими. «Хто їстиме Моє Тіло і питиме Мою Кров, той в Мені перебуватиме і Я воскрешу його в останній день», – каже Христос. Тож перші християни добре усвідомлювали, що життя без причастя Святих Христових Таїн позбавлене будь-якого сенсу. В такому випадку, це лише якесь тваринне, біологічне існування тіла, позбавлене будь-якого духовного сенсу. А тому вони намагалися якомога частіше причащатися. Але у дні Великого Посту відправа Божественної Літургії, на якій і відбувається Таїнство Причастя, у певному сенсі є недоречною за самим своїм змістом. Адже Літургія це завжди духовна радість, торжество, це завжди урочисте та пишне богослужіння, що показує нам торжество небесної слави ще тут на землі. Однак, під час Святої Чотиридесятниці цю славу і радість від нас прикрито. Нам ставиться перед очі Адамове вигнання із Раю і дух покаяння. Ми згадуємо, що насправді, всі ми грішні, недостойні раби, для яких щоденна участь у літургійній радості недосяжна.

Тим не менше, аби не позбавляти людей цієї великої втіхи, причастя Життя, Церква встановила особливий богослужбовий чин, що якнайкраще відповідає покаянному характеру Великого посту – Літургію Передосвячених (або Напередосвячених) Дарів. Особливістю цього чину є те, що на повній Літургії, яка служиться напередодні у неділю, священик або єпископ освячують Святі Дари наперід, а в середу чи п’ятницю, під час відправи Літургії Передосвячених Дарів, цими Дарами причащаються вірні. Передосвячені Дари зберігаються у вівтарі на Престолі у спеціальному ковчежці. Таким чином, у всі будні дні Великого посту Літургія Передосвячених Дарів відбувається у присутності на Престолі Святих Дарів – цебто Тіла і Крові, в Яких невидимо присутній Сам Христос Бог. Ця Божественна присутність надає і всьому богослужінню особливу урочистість, не зважаючи на його строгість, велику кількість покаянних молитов і земних поклонів. Лише велика покаянна молитва св. Єфрема Сиріна з поклонами за увесь час Літургії читається п’ять разів.

Іншою характерною особливість Літургії Передосвячених Дарів є те, що вона поєднана з Вечірнею, хоча служиться вранці. Це пояснюється тим, що в Літургії Передосвячених Дарів немає першої частини повної Літургії – проскомідії, немає і Євхаристійного канону (бо Святі Дари освячені раніше), немає й інших складових повної Літургії Василія Великого чи Іоана Златоустого. А елементи вечірнього богослужіння у цій Літургії присутні, оскільки в давнину строгий піст тривав аж до вечора і лише наприкінці дня причащалися і споживали їжу.
Той, хто хоче відчути усю глибину постових богослужінь, обов’язково повинен відвідати Літургію Передосвячених Дарів. Служиться вона у середу і п’ятницю кожного тижня Великого посту, а також у четвер п’ятої седмиці Великого посту, в день Обрітення глави Іоана Предтечі; в день пам’яті Сорока мучеників Севастійських; у понеділок, вівторок і середу Страстної Седмиці. А ось повна Літургія у будні дні Великого посту може відбуватися тільки на свято Благовіщення Пресвятої Богородиці.

ПИТАННЯ – ВІДПОВІДЬ. Навіщо нам богослужіння?

Деякі люди малоцерковні або ті, хто вороже ставляться до Церкви запитують: «А навіщо існують богослужіння? Який у цьому сенс? Адже всі прекрасно розуміють, що Бог є Самодостатній і ні в чому не має потреби. То невже Богові потрібно, щоб люди Йому служили?» Звичайно, ні. Творець не має потреби в тому, аби творіння Йому служило. Проте, богослужіння не тільки можливе, але і необхідне з тієї причини, що воно є нашою природньою потребою. Отже, богослужіння потрібне нам.

Будь-яка людина не може жити без задоволення своїх природніх, фізичних потреб: у їжі, питві, сні, теплі. Без цього тіло людини гине. Але, оскільки людина складається не тільки з тіла, а також і з душі, то вона має і певні духовні потреби, без задоволення яких вона також жити не може. Вона помирає – не фізично, а духовно. Майже кожна людина так чи інакше задовільняє свої духовні потреби. Питання полягає лише у тому, як вона їх задовільняє. Найпростіші тілесні потреби можуть бути жахливо спотворені. Скажімо, потреба в їжі чи питті може перетворитися на обжерливість і пияцтво. Так само можуть спотворюватися і духовні потреби людини. У цьому лежить корінь різного роду лжерелігій та містичних культів. Але буває, що духовні потреби людини спотворюються більш делікатно. Скажімо, людина починає служити якомусь ідолові: ідеї, партії, матеріальному збагаченню, кар’єрі, популярній особі тощо. Люди, що вірно служать подібним речам, творять собі кумира, часто піддають себе дуже суворим обмеженням і стражданням, але їхній «подвиг», їхні старання мають різко негативні духовні наслідки. Ці приклади наведені для того, аби показати, що будь-яка людина, навіть атеїст чи матеріаліст, мають духовні потреби і прагнуть їх задовільнити. Але роблять це якимось викривленим, швидше, спотвореним способом. Тому, відвідуючи богослужіння, людина задовільняє свої духовні потреби (єднання з Творцем і наповнення своєї душі) правильним, природнім способом.

На запитання, яка заповідь найбільша в законі, Господь відповів: «Люби Господа Бога Свого всім серцем своїм і всією душею своєю і всією думкою своєю» (Мф. 22.36-37). Отож, богослужіння і є вираженням цієї любові до Бога, а разом з тим і потребою нашої душі, яка створена Богом і має природню потребу любити Свого Творця. Любов завжди жертовна. Любові не може бути без жертви. На думку Святих Отців, саме понятття про те, що Богові слід жертвувати кращу частину з того, що людина має сама, є богонатхненним, тобто онтологічно властивим людині за самим її єством. Тож, богослужіння потрібне передусім нам як вияв нашої жертовності і внутрішньої потреби душі людини, як вираження її любові до Свого Творця.

НАШЕ БЛАГОЧИННЯ | ОСВІТА. Як стати залежним? … або електроніка вже шпигує за вами

«Не в церкви, а в каждом доме. В углу, где стоят и висят сейчас святые иконы, будут стоять обольстительные прилады для прельщения людей. Многие скажут: «Нам нужно смотреть и слушать новости». (Прп. Лаврентий Черниговский «О последних временах»)

В романі Дж. Оруела «1984», де йдеться про систему тотального контролю партійної еліти (ВеликийБрат) за своїми громадянами, в кожній оселі знаходилися такі собі телекрани – телевізори зі зворотнім зв’язком. Тобто, не тільки можна було дивитися на екран, але й екран спостерігав за людьми. Щодня та щоночі, безперервно. В поєднанні з діяльністю Поліції

Думок вигаданої країни людина взагалі втрачала свободу існування та будь-який сенс життя. І хоча цей роман – вигадана історія, ідея створити повну залежність громадян від влади та вкладати в їхні голови нісенітниці ніколи не полишали керманичів.

«Війна – це мир. Свобода – це рабство. Незнання – сила. Брехня – це правда» – саме це втовкмачували підготовленій свідомості у згаданому романі, і наразі ми бачимо, як те саме відбувається на сході України.

«Коли слова втрачають свій сенс, люди втрачають свободу»,– казав китайський філософ Конфуцій.

Компанія Samsung, виробник Smart TV, розповіла, що функція голосової активації на цих телевізорах фіксує всі довколишні розмови. Пристрої можуть обмінюватися безпосередньо з головним офісом Samsung та сторонніми сервісами інформацією, і конфіденційною в т. ч.

Ця новина з’явилася після того, як журналіст Шейн Харріс в TheDailyBeast висловив компанії Samsung стурбованість з цього приводу. «Будь ласка, зверніть увагу, якщо ви говорите щось особисте, то воно з’явиться серед даних, переданих іншим особам».

Компанія Samsung підтвердила, що такі телевізори дійсно «прислухаються» до кожного слова користувача, тому не варто обговорювати особисті дані в їх присутності (!). Власне, а як може бути інакше? Якщо, лежачи на дивані, ви «просите» телевізор що-небудь для вас пошукати…

«У разі, коли споживач погодиться використати функцію розпізнавання голосу, дані будуть передані третій стороні для пошуку вашого запиту, тому що він має бути відправлений на сервер, який шукає потрібний контент-інформацію, що, зрештою, і транслюється на екран телевізора», – роз’яснює виробник.

На запити ЗМІ, компанія заперечує, що вона зберігає та продає голосові дані. Натомість, не називає посередника, за допомогою якого розпізнаються та обробляються запити користувачів.

Здоровий глузд підказує власникам таких телевізорів: ретельно підбирайте слова, коли стоїте біля сучасного телевізора. Адже він може «підслуховувати».

Чи не доводилося вам, користуючись Інтернетом, спостерігати, як щоразу при під’єднанні до мережі нав’язливо пропонується придбання товарів, які ви нещодавно переглядали? Запитайте себе:як відбувається, що саме на Вашу адресу приходить безліч закидів «віддати свої гроші»?

Завсідникам соціальних мереж (Facebook, Twitter тощо) не раз приходилося зіштовхуватися з лагідним примусом мережевого робота: «Занотуй, в якій школі ти вчився», «Який університет закінчував?» «Звісно, для того, аби швидше знаходити забутих, або втрачених друзів», – скажете ви. Неважко зрозуміти, що за кількістю споживачів стоять прибутки, адже за рахунок набуття нових відвідувачів Інтернет-реклама стає дедалі ефективнішою.

Невже тільки цим обмежується цікавість?

Альтернативні західним соцмережам північним сусідом створені свої, контрольовані:VK, Однокласники тощо, які використовуються не тільки для нав’язування ширпотребу, але й для контролю за громадською думкою, соціальними настроями, корегуванням цих настроїв (промивка мізків) та переміщенням його в більш лояльну владі позицію.

Користувачам мережі також відомий термін «хмарні технології», за якими Інтернет заохочує вас абсолютно «безкоштовно» зберігати свої дані, особисті фотографії, переписку з друзями, партнерами та безліч іншої інформації, сукупність якої дає про вас майже всеосяжну інформацію: хто ви, чим займаєтесь, які маєте вади, на які сторони вашого характеру можна тиснути, аби отримати від вас бажане?

Для чого комусь так важливо знати про мільйони людей? Напевне тому, що слабкими та залежними керувати легше. Врешті-решт стає зрозумілим, чому 85% населення сусідньої країни схильно ставиться до загарбання чужих територій, чому зубожіння сприймається як норма, а багатократне зростання цін – є вимушеною необхідністю…

Будьте пильними!

Олександр Мартін