велика православна громада із власним храмом. Перебуваючи в полоні, Іоан, як і тисячі його побратимів, відчував на собі страшний моральний тиск, який поєднувався з невиправданою жорстокістю та ненавистю з боку турків. Полонені солдати були для них «кафами»-невірними, гіршими від худоби. Багато з колишніх солдат не витримували такої неволі і відрікалися від Христової віри, приймаючи мусульманство. Але зовсім іншим виявився наш земляк Іоан. Він терпляче зносив знущання і тортури над собою. Через категоричну відмову прийняти мусульманську віру його жорстоко били, підпалювали волосся на голові, заганяли жити в стайні для худоби. На всі ці муки в Іоана була одна відповідь: «Я народився християнином, християнином і помру». Бачачи терпіння і смирення свого слуги, Господь пом’якшив зле серце його земного господаря. Іоану було запропоновано нове і краще житло, але він не захотів піти зі своєї стайні. Адже там він міг проводити справді християнське життя: постити, молитися, співати псалми і ніхто його не турбував. Господар навіть дозволив йому вночі ходити до православного храму святого Георгія, де Іоан щосуботи причащався Святих Христових Таїн.
Тим часом, через благочестиве життя Іоана, його власник, турок, почав помітно багатіти. Справи його вирішувалися якнайкраще і він зрозумів, звідки прийшло благословення в його дім. Згодом і інші мусульмани Прокопіона почали шанувати Іаона як чоловіка Божого. Так Іоан прожив ще декілька років у тому ж хліві, але якось тяжко занедужав. В останній день свого земного життя він послав за православним священиком і той, боячись фанатичних турків, приніс у стайню Святі Дари, заховані у яблуці, і причастив Ними праведного Іоана. Похорони-ли його в Прокопіоні. А через три з половиною роки місцевому священику було видіння відкрити могилу праведника. Коли дістали гріб святого Іоана, тіло його виявилося
нетлінним і сповнено пахощами. Тоді ж мощі перенесли до церкви святого Георгія, в якій любив молитися святий. Через якийсь час церква стала місцем паломництва християн,
і турки вирішили спалити святі мощі, але вони залишилися цілими, лише почорніли від диму.
Після турецько-грецького збройного конфлікту у 1924 році православні жителі Прокопіона залишили місто і переселилися на грецький острів Евбею, забравши з собою мощі святого Іоана. Прокопіон тепер у Туреччині і носить назву Уркюб. А в Греції засновано поселення Новий Прокопіон. З 1930 по 1951 роки проводилося будівництво нового величного храму на честь святого Іоана Руського, де й знаходяться його мощі. Сотні тисяч паломників щорічно
відвідують цю святиню в Греції і поклоняються чесним мощам українського святого.
