СТАРОДАВНЯ КУХНЯ. Вареники з черешнями

Петрівка – піст, що починався через тиждень після Трійці і тривав до дня святого Петра. На Петрівку припадало свято Івана Купала. В православному календарі – це одне з найбільших свят в ім’я Різдва святого Іоана Предтечі і Хрестителя Господня. До середини  ХІХ століття жінки дотримували заборону куштувати ягоди до Івана, а вже на свято готували багато різноманітних страв з вишнями, суницями, полуницями. І чоловіки, і жінки, і діти із задоволенням ласували варениками, пирогами, налисниками, соколиками, запіканками з ягід.          
Для приготування потрібно:
• Борошно – 4 склянки
• Яйця – 2 шт.
• Вода  – 1 склянка
• Черешні – 5 склянок
• Цукор – 0,5 склянки
• Вершкове масло – 100 г
• Мед, сметана – за смаком

Вареники вважаються в українців однією з найулюбленіших страв. Черешні перебрати, помити і вийняти кісточки. Пшеничне борошно просіяти крізь сито, вбити яйця і влити воду, поступово розмішуючи. Вода має бути холодною, щоб тісто при виробленні вареників швидко не висихало. Воно має вдатися не рідке й не густе. До рідкого тіста підсипати борошенця, вимішуючи. А якщо тісто вдалося крутуватим, то його після першого вимішування слід деякий час погладжувати руками, змоченими у воді, потім щільно накрити мискою, а поверх ще й рушником і лишити розстоюватися. Через 10–15 хвилин вимісити і за потребою повторити процедуру.

Розкачати з тіста невеликі, однакові за розміром кружечки-варяниці. На денце кожної насипати трохи цукру, покласти черешні і защипнути. Варити у злегка підсоленому окропі
порціями, щоб вареникам у каструлі не було тісно. Готові вареники спливуть на поверхню. Вийняти друшляком у полив’яну макітру, одразу помастити розтопленим вершковим маслом, перемішати. В давнину перемішували вареники всі разом, підкидаючи їх у макітрі - перегуцикували. Це зазвичай робив чоловік, бо макітри були чималі – до 10-12 літрів. Вареники подавати з медом, сметаною, ряжанкою. Смачними будуть вареники і з суницями, полуницями, вишнями.  

БІБЛІЯ ДЛЯ НАЙМЕНШИХ. Перехід євреїв через Червоне море

Євреї, вийшовши з Єгипту, попрямували до Червоного моря. Єгиптяни стали шкодувати, що відпустили євреїв. Фараон, зібравши військо з колісницями і кіннотою, відправився наздоганяти євреїв. Він наздогнав їх біля морського берега. Побачивши позаду себе грізні полчища фараона, євреї жахнулися. Замість того, щоб просити у Бога допомоги, вони стали нарікати на Мойсея за те, що вивів їх з Єгипту.

Мойсей в душі молився Богові і Господь почув його молитву. Стовп у вигляді хмари став позаду євреїв і сховав їх від єгиптян. Тоді Господь сказав Мойсею: «Візьми жезл свій, простягни руку твою над морем і розділи його». Мойсей простяг руку свою з жезлом над морем і підняв Господь сильний вітер і розступилося море. І пішли євреї по сухому
дну, вода ж була їм за стіну праворуч і ліворуч.

Єгиптяни погналися за євреями дном морським і вже досягли середини моря. В цей час євреї вийшли на другий берег. Мойсей знову, за велінням Божим, простягнув свою руку над морем. Вода морська зійшлася докупи і затопила колісниці і вершників усього війська фараона і потопила єгиптян.

Тоді ізраїльський народ з великою радістю заспівав пісню подяки Господу Богу, своєму Помічнику і Покровителю.

Під час подорожі євреїв з Єгипту в землю обітовану Господь показав їм багато й інших чудес.

 

Праведний Іоан Руський сповідник (день вшанування 9 червня)

Батьківщина святого праведного Іоана Руського – Україна, а точніше, її південь, сьогоднішня Херсонська губернія. Народився він у 1690 році у благочестивій козацькій родині. Під час російсько-турецької війни (1711–1718 рр.) був мобілізований до царської армії. В бою за взяття Азова солдат Іван разом з тисячами своїх співвітчизників потрапив у полон і був проданий у рабство одному турку на ім’я Аги з міста Прокопіон. Це місто колись належало грекам, але було завойоване турками і заселене яничарами. Втім у місті залишалася досить
велика православна громада із власним храмом. Перебуваючи в полоні, Іоан, як і тисячі його побратимів, відчував на собі страшний моральний тиск, який поєднувався з невиправданою жорстокістю та ненавистю з боку турків. Полонені солдати були для них «кафами»-невірними, гіршими від худоби. Багато з колишніх солдат не витримували такої неволі і відрікалися від Христової віри, приймаючи мусульманство. Але зовсім іншим виявився наш земляк Іоан. Він терпляче зносив знущання і тортури над собою. Через категоричну відмову прийняти мусульманську віру його жорстоко били, підпалювали волосся на голові, заганяли жити в стайні для худоби. На всі ці муки в Іоана була одна відповідь: «Я народився християнином, християнином і помру». Бачачи терпіння і смирення свого слуги, Господь пом’якшив зле серце його земного господаря. Іоану було запропоновано нове і краще житло, але він не захотів піти зі своєї стайні. Адже там він міг проводити справді християнське життя: постити, молитися, співати псалми і ніхто його не турбував. Господар навіть дозволив йому вночі ходити до православного храму святого Георгія, де Іоан щосуботи причащався Святих Христових Таїн.

Тим часом, через благочестиве життя Іоана, його власник, турок, почав помітно багатіти. Справи його вирішувалися якнайкраще і він зрозумів, звідки прийшло благословення в його дім. Згодом і інші мусульмани Прокопіона почали шанувати Іаона як чоловіка Божого. Так Іоан прожив ще декілька років у тому ж хліві, але якось тяжко занедужав. В останній день свого земного життя він послав за православним священиком і той, боячись фанатичних турків, приніс у стайню Святі Дари, заховані у яблуці, і причастив Ними праведного Іоана. Похорони-ли його в Прокопіоні. А через три з половиною роки місцевому священику було видіння відкрити могилу праведника. Коли дістали гріб святого Іоана, тіло його виявилося
нетлінним і сповнено пахощами. Тоді ж мощі перенесли до церкви святого Георгія, в якій любив молитися святий. Через якийсь час церква стала місцем паломництва християн,
і турки вирішили спалити святі мощі, але вони залишилися цілими, лише почорніли від диму.

Після турецько-грецького збройного конфлікту у 1924 році православні жителі Прокопіона залишили місто і переселилися на грецький острів Евбею, забравши з собою мощі святого Іоана. Прокопіон тепер у Туреччині і носить назву Уркюб. А в Греції засновано поселення Новий Прокопіон. З 1930 по 1951 роки проводилося будівництво нового величного храму на честь святого Іоана Руського, де й знаходяться його мощі. Сотні тисяч паломників щорічно
відвідують цю святиню в Греції і поклоняються чесним мощам українського святого.

ПРИТЧІ. Три сита (про плітки)

Одного разу  до Сократа прибіг якийсь чоловік і каже:
- Слухай, Сократе, я вимушений тобі сказати, що твій приятель…
- Зачекай, – перебив його Сократ, – чи просіяв ти те, що хочеш сказати мені, через три сита?
- Які? – здивувався чоловік.
- Перше – це сито правди. Чи є те, що ти хочеш мені сказати, правдою?
- Не знаю, я так чув...
- Гаразд! А чи просіяв ти ці чутки через сито доброти? Чи справді те, що ти хочеш сказати мені, має у собі щось добре?
- Не знаю, можливо.
- Ну тоді просіємо твої слова через третє сито: чи так вже потрібно, аби ти сказав мені це?
- Ні, звичайно, – засміявся чоловік, – я хотів тобі сказати це просто так, в цьому немає ніякої необхідності.
- Ну, коли у цьому немає ні правди, ні добра, ні навіть необхідності, навіщо мені слухати все це? Не кажи і не обтяжуй мене цим мотлохом, – відповів мудрець.