Щорічно у весняний період, коли пробуджується і відновлюється для нового життя природа, православні християни розпочинають Великий піст. Що таке піст і яка в нього мета? А головне, що він може дати сучасним людям, які не вміють і не хочуть себе ні в чому обмежувати і вважають подібні практики пережитками минулого. Напевно однією з найбільш характерних рис нашого часу є його перенасиченість. Потреби людини вже давно перейшли межу необхідного, вийшовши за рамки здорового глузду. Легендарний цар Мідас отримав здатність перетворювати в золото усе до чого торкався, але, зрештою, помер з голоду, бо не міг споживати золотий хліб. Це точний образ грішної і пристрасної душі, яка тоне у сучасному споживчому морі, відчуваючи страшний духовний голод, відчуваючи відразу до всього, бо навіть «золотий батон» не може наситити людину, що втратила почуття міри. Перенасиченість світу зумовлює розумну людину шукати порятунку в необхідній обмеженості. «Усе мені дозволено, та не все корисне. Все мені дозволено, та ніщо не повинно володіти мною», –навчає нас апостол Павло (1 Кор. 6.12).
Окрім того, сучасну людину сьогодні, як ніколи раніше, накрила ціла лавина непотрібної інформації. Вона оточує нас звідусіль: вдома, в транспорті, на роботі і ми настільки звикли до неї, що елементарна тиша викликає в нас почуття страху. Таких прикладів безліч. Тому, не лише з духовної, але навіть з цілком прагматичної точки зору, людині, хоча б час від часу, необхідно зупинятися, перепочити, проаналізувати свої вчинки і продумати наступні кроки. Таку зупинку в Православній Церкві ми і називаємо постом.
Іноді помилково вважають, що піст – це час, коли люди перестають добре їсти, або якимось способом змінюють свій харчовий раціон. Але це лише половина справи. Основна мета посту – розвантажити не тільки шлунок, але й розум, душу від надміру навколишнього світу і звернутися до Бога, переглянути свої стосунки з Ним.
Як має проходити наш піст? Кожна річ має свою зовнішню і внутрішню сторону. Піст – не виняток. Оскільки людина складається з душі і тіла, то й наш піст можна поділити, умовно звичайно, на два типи: зовнішній та внутрішній. Під зовнішнім постом розуміємо обмеження для свого тіла, а під внутрішнім постом –певну внутрішньо-духовну і розумову роботу над собою. Зовнішня сторона посту полягає передовсім у стриманості. Тут ще раз згадуємо про обмеження в їжі – виключається будь-яка їжа тваринного походження, але обмеження стосується також і її кількості, якості і частоти прийому. Перенасититися можна і пісною їжею. Тому головне – стриманість. Також слід згадати і про важливість утримання у період посту від участі у різноманітних розвагах, веселощах. Жодні святкування в час посту віруючими людьми не справляються, а весілля, ювілеї та інші урочистості прийнято переносити на більш доречний час. Особливу увагу слід звернути на інформаційне обмеження. Навряд чи піст пройде корисно для людини, яка ні на мить не розлучається з телевізором, комп’ютером та різними мобільними ґаджетами. Пам’ятаймо, що постити повинен не тільки наш шлунок, але й наш розум. Якщо ж він буде заповнений сторонніми речами, а не молитвою і побожними роздумами, то всі наші зусилля перетворять піст лише на дієту, яка до спасіння душі не матиме жодного стосунку. Піст повинен бути часом не для добрих пісних страв, а для добрих благочестивих справ: милосердя, допомоги ближнім, зміни гріховного способу життя. А це можливо лише за умови дотримання внутрішнього, духовного посту. Відомий принцип, що «у піст головне не їсти один одного», стосується саме цього аспекту постування. Святі отці нагадують, що справжній піст є віддаленням від зла, приборканням язика, вгамуванням гніву, похотей, припиненням наклепів, брехні.
Одне з частих запитань, яке задають люди: чи існує послаблення посту? Зазвичай з усього існують винятки. Правильний піст повинен приносити користь людині. Якщо спосіб постування має для людини недобрі результати, приносить шкоду для тіла, то його методи та інтенсивність потрібно переглянути. Церква радить визначати міру тілесного посту відповідно до конкретних умов життя людини: особливостей здоров’я, віку, роду занять. Звичайно існують цілі категорії людей, стан яких не дозволяє їм постити так, як постять здорові дорослі люди. Зокрема, це вагітні жінки та матері, які вигодовують дітей, діти до певного віку, літні люди, яким необхідне повноцінне харчування, хворі, люди, які займаються значною фізично працею чи мають особливі навантаження. Найкращий спосіб знайти адекватну межу свого зовнішнього постування – порада з духівником. Але завжди потрібно пам’ятати, що найкращий контролер – це наша совість, і що ми ведемо мову не про цілковите звільнення від посту, а лише про певне послаблення в питанні харчування. Що стосується духовного аспекту посту, як то молитви, милостині, участі у святих Таїнствах, у церковних богослужіннях, то вони не лише не можуть бути послаблені, а навпаки, з послабленням тілесного посту повинні посилюватися.
Зрештою, період встановленого Церквою посту можна назвати певним духовним законом, подібним до будь-якого іншого закону природи. Незалежно від того, як сама людина ставиться до цих законів: приймає чи не приймає, розуміє чи не розуміє, вони все одно діють у своїх межах. Піст – це духовна весна, яка несе нам пробудження і духовне відродження, аби до-помогти людині зміцнити душу і тіло. І справа не в тому, що відмовляючись від посту, лю-дина чинить гріх. Мова йде про те, що в такому випадку вона відмовляється від дієвого лікування, відкидає руку допомоги, простягнуту їй Богом!»
Протоієрей
Ростислав Корчак
